У контексті нинішньої європейської енергетичної кризи найбільш популярним є наратив, згідно з яким за рекордно високі ціни на енергоносії і нестачу газу в Європі несе відповідальність виключно Росія, і який звинувачує Кремль у використанні російських енергоресурсів в якості тиску, як зброя, і стверджує, що, утримуючи природний газ з ринку, Росія фактично хоче прискорити процес авторизації проекту трубопроводу Північний потік 2.
Не відкидаючи повністю вищенаведений спрощений опис ситуації, для ясності додам, що варто розглядати ще й ті основні події, після яких Москва почала жадати крові і зробила суворі кроки в питаннях, пов’язаних з експортом енергоносіїв.
1) Влітку 2021 року США остаточно схвалили спірний проект ПП-2 після угоди з Німеччиною. Тобто, крім ділової угоди по осі США-Німеччина-Росія була укладена політична угода, яка супроводжувалася гучним протестом України.
2) Брюссель вирішив перешкодити остаточному затвердженню проекту трубопроводу ПП-2.
3) Європейський комітет розпочав консультації щодо амбіціозного пакету політики „Європейський зелений курс”, який повністю змінить європейське енергоспоживання та європейську економіку, яка досі значною мірою ґрунтувалася на російському газі.
4) США продовжували озброювати українську армію, незважаючи на протести Росії.
Завжди слід брати до уваги, що поки під Брюсселем завжди вживаеться бюрократичний центр ЄС, а Вашингтон завжди еквівалентний колисці прийняття рішень згідно з ринковими відносинами, їм протистоїть путінській Росії, в якій трактування вищезгаданої проблематики помилково представити як чисто економічну, політичну або енергетичну проблему — мислення Путіна набагато тонше і комплексніше цього.
Кремль піднімає це питання до рівня геополітичної гри, що розігрується на шахівниці, що характеризується домінуванням Росії. І в такій грі, в яку Москва грає не тільки заради самої гри, але, крім іншого, і в контексті України, дозволяється використовувати велику різноманітність інструментів, і чарівний вираз гібридна війна з’являється знову.
З набору інструментів креативних ідей в Кремлі на цей раз втручання в експорт енергоносіїв вибрали в якості ефективного методу, щоб вивести західних осіб, які приймають рішення, з рівноваги.
Різке зростання цін на енергоносії в поєднанні із затримкою Газпрому із заповненням європейських сховищ, а також зниженням обсягів транспортування перетворює європейські уряди вразливими, але різною мірою. Значне підвищення цін на паливо і продтовари, особливо якщо таке явище супроводжується неадекватним зверненням до ситуації, скоро може призвести до антиурядових протестів. Деякі уряди прийшли до рішення заморожувати динамічно зростаючи ціни на паливо, інші — виплатити компенсації домашнім споживачам.
З найбільш складною ситуацією доводиться стикатися тим країнам, які тільки що почали лібералізацію своїх енергетичних ринків, щоб відповідати очікуванням Заходу (таким як Україна, але також і Румунія), і в той же час їх енергетичний сектор характеризується масштабною корупцією. З’ясувалося, що люди в цих країнах постраждали найбільше — неважко зрозуміти, що швидкозростаючі ціни несумісні з бюджетами українських домогосподарств, і Київ тепер не тільки не може розраховувати на західну „благодійність” (тобто на будь-яку компенсацію), але не може очікувати навіть моральної підтримки Заходу в цьому питанні. Коротше, Україна залишилася сама по собі.
Росія займає домінуюче становище у відносинах з більшістю своїх європейських клієнтів. Але Європі не хочеться опинитися в зимовій холоднечі без газу, і якщо їй доведеться вибирати, кому без проблем перезимувати, Європі чи Україні, Брюссель і держави-члени і так і інакше назвуть Україну.
До цього європейського „співчуття” треба додати, що така газова гібридна війна може дратувати ЄС деякий час, але вона не може його дестабілізувати (додавши, що Москва в цьому і не зацікавлена). Чого може домогтися Москва в такій „заморожуючій грі”, це успішне переконання європейських клієнтів врятувати самих себе і закрити очі на дестабілізацію ще більш вразливої України.
Фактично, Угорщина нещодавно зробила те ж саме, підписавши довгостроковий газовий контракт з російським енергетичним гігантом Газпромом. Згідно з умовами довгострокової угоди про постачання, Угорщина більше не отримує природний газ від українського транзиту, але замість цього Росія буде поставляти паливо в Угорщину з боку Сербії та Австрії. Цим кроком Будапешт також позбавив Київ реверсних поставок газу із Заходу, які надавалися Україні з 2015 року.
Тим часом, Україна не зробила жодного кроку до примирення з Будапештом у своїй багаторічній суперечці і продовжує відмовлятися від прямих закупівель російського газу. У такій поведінці українського керівництва немає ні сліду відповідальності перед громадянами. Як Київ зможе забезпечити потреби домогосподарств у газі за ціною, яка вже сформована лібералізованими ринковими умовами, а також відповідає утисненим фінансовим умовам найбільш постраждалих пенсіонерів? І давайте додамо факт, що з 1 січня 2022 року тарифи на транспортування газу зростуть в чотири рази, в найбіднішій країні Європи, з населенням більше 41 мільйона чоловік, які буквально можуть бути заморожені в зимові мінуси. Мінімальна пенсія в Україні з 2022 року складе 3000 гривень (євро 100!). Німецький пенсіонер витрачає більше цієї суми на стрижку в місяць.
ЄС зайнятий власними внутрішніми проблемами і стурбований забезпеченням стабільного опалення взимку. Одна справа на словах показувати солідарність з активістами опозиції, переслідуваними автократичними режимами, але зовсім інше питання дійсно допомогти Україні вийти з цієї скрути, ризикуючи поставками російського газу в Європу, тобто безпекою власних громадян. Враховуючи, що це дискреційне рішення, така перспектива абсолютно немислима — аналогічно абсурду, коли Путін, як чарівник, стабілізує постачання газу в Європу одним своїм словом. Тим не менш, це точно так трапилося, і відразу стало ясно, що в світі Путіна гібридна холодна війна за Україну дійсно може вестися у люті холоднечі.
Leave a Reply