Дилема фінансування відновлення та реконструкції України

Як російська військова машина, здається трохи знесилюватися, все більше і більше українців, які змушені були втікати від війни і шукати притулок у західній Україні або зарубіжних країнах, повертаються додому. Я не можу не пов’язати це з тим, що все більше і більше спекуляцій з’являються про стан здоров’я Володимира Путіна. Т.зв. “колективний Захід” міцно заступається за Україну з першого дня війни, як у політичному, так і у фінансовому плані, а щодо Росії той же блок введе жорсткі санкції.

Що стосується післявоєнного відбудова України, західна підтримка є ключовим питанням, незважаючи на те, що військові дії ще не закінчилися, і неможливо передбачити, коли мир повернеться в країну. Питання реконструкції тісно пов’язане з можливим вступом України до ЄС, яке, не випадково, здається найважливішою метою президента Зеленського.

Деякі експерти оцінюють вартість післявоєнного відновлення України від 200 до 500 мільярдів євро. Але хто може точно сказати, у скільки обійдеться реконструкція цілком зруйнованої війною країни? У квітні Світовий банк оцінив фізичні шкоди, нанесені інфраструктурі однієї, в 60 мільярдів євро…

Отже, суть справи не тільки в тому, скільки буде коштувати реконструкція, але важливо і те, хто буде його фінансувати, хто надасть кредити, і який вплив буде зосереджуватися в руках кредитора над Україною?

Що стосується останнього питання, я повинна зазначити, що у війні в основному була зруйнована військова інфраструктура України, а реконструкція військової інфраструктури є пріоритетом в ході відродження оборони країни — це явна вимога суверенної держави, з якою пов’язані найважливіші національні інтереси, зате це є і актуальним питанням національної безпеки. Будівництво або реконструкція військової інфраструктури, як правило, не передається іноземним інвесторам. Цього разу все буде по-іншому в Україні? Чи буде Росія в позиції сказати своє слово щодо цього питання, і якщо так, як воно буде звучати?

Але давайте відкладемо на хвилинку в сторону складні проблеми фінансування відновлення військової інфраструктури України, і подивимося, з яких джерел фінансування відновлення цивільної інфраструктури може бути забезпечено.

Зважаючи, що довгостроковий бюджет Євросоюзу на період 2021–2027 рр. був прийнятий задовго до війни, рішення може бути важким. Хоча європейський блок має кошти на за різні програми, щоб фінансувати надзвичайні витрати, рамкові цифри значною мірою відрізняються від коштів, які потрібні були б для відбудови цілої країни з руїн і підйому розбитої економіки. Тим не менш, я вважаю, країни-члени без довгих міркувань проголосують за надання гігантської фінансової допомоги Україні. Європейська комісія вже приступила до розробки плану післявоєнної реконструкції України. Я такої думки, що питання насправді звучить так: надаючи таку гігантську допомогу, чи дійсно хоче Брюссель остаточно і безповоротно втягнути в свою орбіту Україну, яка навряд чи стане країною-донором в ЄС, але яка зі своїм населенням в 40 мільйонів вважається багатолюдною, додаючи, що про цих людей повинна дбати Європа, де ринок праці скоро переповниться робочим народом України…

У тому випадку, якщо відновлення України не може бути повністю профінансовано із загального бюджету, все ще можна сподіватися внесків окремих держав-членів. Однак, після того, як країни-члени Євросоюзу, заради України, добровільно вирішили розлучитися з російськими енергоресурсами, що призвело до значного збільшення витрат, було б абсолютно нерозумно очікувати від них ще й забезпечення фінансування майбутнього відбудова України. Європейські держави, безумовно, вже взяли на себе величезні зобов’язання з приводу допомоги Україні на міжнародних конференціях донорів.

У США, ймовірно, планується скоро виступити у ролі “благодійників” України, адже це може їм принести величезну користь — такі колосальні інвестиції не тільки стимулюють власну економіку, але Вашингтон може і досягти безмежного політичного впливу. Після затвердження 60 млрд. доларів допомоги, Сенат США схвалив новий пакет допомоги Україні у вартості 40 млрд. доларів.

Я впевнена, що крім Сполучених Штатів, або навіть разом зі Штатами, Польща також скоро виступить вперед і запропонує свою допомогу в якості талановитого містобудівника, інспірованого тими ж самими економічними і зовнішньополітичними лейтмотивами і цілями.

Багато західних політичних діячів та ряд аналітиків вважають, що переведення заморожених валютних резервів російського центрального банку і грошей олігархів в Україну сприятиме фінансуванню реконструкції України. Сума російських резервів, заморожені в США і ЄС становить близько 300 мільярдів доларів. До цього хочу додати тільки те, що не забудьте, будь ласка, що російські олігархи, точно так само, як і українські, вкрали свої гроші у своєї країни та у свого народу, і саме ці вкрадені гроші були поміщені на зарубіжних рахунках. По-вашому, було б етично відбудувати Україну на ці гроші? Чи не треба спочатку попросити українських олігархів про їхній добровільний фінансовий внесок?

Ідея європейської фінансової допомоги Україні вже не раз сформулювалася. Ні Брюссель, ні США не проти такого плану. Нехай це буде європейська або американська ініціатива, варто згадати, що реальною метою первісної допомоги Маршалла, наданої Сполученими Штатами зруйнованим другою світовою війною західноєвропейським країнам в період з 1948 по 1952 рік була посилення свого впливу на Європу, і вже не так однозначно, було б вигідно для України прийняти таку допомогу від Брюсселя. Питання полягає в тому, чи буде у Києва який-небудь інший вибір?


Posted

in

by

Tags:

Comments

0 responses to “Дилема фінансування відновлення та реконструкції України”

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *