До кінця четвертого місяця війни Росії в Україні я не можу відкинути свою зростаючу стурбованість не тільки майбутнім енергопостачанням України, але і безпекою європейських поставок в цілому, включаючи забезпечення моїх власних потреб.
Після затвердження шостого пакету санкцій проти Росії, Європа вступила в заключну фазу, щоб розірвати свої давні енергетичні зв’язки з Москвою. Враховуючи величезні відмінності в рівні залежності від російських енергоресурсів, держави-члени Європейського Союзу далекі від того, що можна назвати єдиним фронтом.
У деяких частинах Євросоюзу відмова від російської нафти і газу може бути здійсненою без проблем. Для західноєвропейських країн (за винятком Німеччини), економіка яких використовує дуже мало російського палива або взагалі не використовує його, відмова від російських енергоресурсів є невідкладним моральним питанням. За допомогою існуючих морських портів поставки цих держав забезпечуються в будь-якому випадку, отже, витративши деякий час і гроші на нові угоди про постачання, вони напевно зможуть впоратися з цим завданням найближчим часом.
Деякі східноєвропейські країни знаходяться в набагато менш сприятливому становищі. Вивчаючи можливості відмови від російської нафти, вони стикаються з великими проблемами, чи зможуть вони взагалі здійснити поетапну відмову від цього базового сирого продукту, і якщо так, то якою ціною. Я маю на увазі фінансові аспекти переходу з російської нафти марки Urals на Brent, яка в майбутньому повинна транспортуватися через якісь таємничі маршрути, а не шляхом існуючих трубопроводів. Деякі країни Центральної Європи, такі як Словаччина, Чехія та Угорщина, сильно залежать від російської нафти, яка надходить в ці країни за старими радянськими трубопроводами. Вивчаючи потенційні витрати такого історичного переходу, остання країна вже звернулася до ЄС з проханням надати фінансову підтримку. В рамках шостого пакету санкцій, на прохання вищезазначених держав, застосовується тимчасове виключення для імпорту сирої нафти трубопроводами в ті країни-члени ЄС, які через своє географічне положення страждають від особливої залежності від російської нафти і не мають життєздатних альтернативних варіантів. Крім того, Болгарія і Хорватія також отримають тимчасові пільги щодо імпорту російської морської сирої нафти і деяких нафтопродуктів.
А тепер давайте подивимося, як Європа намагається впоратися з наслідками енергетичних санкцій, введених самим Брюсселем. Європейські країни вжили низку заходів для пом’якшення наслідків зростання цін на енергоносії.
Більшість країн вжили заходів цінової політики. Зростаючі ціни на паливо спонукають уряди збільшувати субсидії або знижувати податки, щоб захистити споживачів. Лише кілька держав, а саме Болгарія, Чехія, Кіпр та Угорщина застосовують різні форми втручання в ринок, використовуючи різні інструменти для досягнення своїх власних цілей — Болгарія надає державну допомогу споживачам для оплати палива, а Угорщина встановила ціновий поріг на паливо. Завдяки цій мірі вона продає бензин за найнижчою ціною в роздрібній торгівлі, але тільки для машин, зареєстрованих в Угорщині. Комісар ЄС у справах внутрішнього ринку Тьєррі Бретон вже попередив Будапешт про дискримінаційні ціни на паливо. За приклад Угорщини, Хорватія нещодавно також встановила обмеження цін на бензин.
І ось кілька цифр, що ілюструють ситуацію на Старому Континенті після введення санкцій (ціна палива за літр):
Фінляндія і Данія очолюють список з 2,5 євро, за ними йдуть Греція і Нідерланди (2,3 Євро). У Франції та Австрії ціна на бензин становить 2 євро, що лише трохи вище, ніж у Німеччині (1,9 євро). Як у Сербії, так і в Україні водіям доводиться платити 1,6 євро за бензин. Після того, як ціна на паливо була обмежена, Угорщина продає бензин за найнижчою ціною (480 форинтів ≈ 1,2 євро). Завдяки цінового ліміту, бензин у Хорватії, крім автомагістралей, коштує 1,89 євро.
(Три коротких примітки до вищесказаного: 1.) Сербія включена в цю добірку, тому що я хотіла показати ціну на паливо в країні, яка не застосовує антиросійські санкції. 2.) Україна вказана там в якості моєї розбитої війною рідної країни, де паливо може стати однією з найдорожчих товарів в найближчому майбутньому. 3.) Осудіть самі, чи заслуговують держави застосовуючи обмеження на цінах штрафу від Комісії за крок, який дозволяє місцевим жителям купувати паливо майже за звичайною ціною.)
Після того, як вже чудово розбираємося в питаннях енергетики, нам треба бути чесними з самими собою! Досягнення угоди щодо російського нафтового ембарго було прийнято в Європі як успіх. Нинішня ситуація в Європі, включаючи страшно високі ціни на бензоколонках, вже провіщає майбутні тенденції, і те, що я бачу, я не вважаю прикладом успіху. Цілком очевидно, що європейська економіка сильно страждає від своєї власної політики санкцій. Я приймаю всі аргументи на користь необхідності енергетичної незалежності Європи від Росії, але я вважаю дуже несправедливим перекладати ціну ембарго на громадян.
Leave a Reply