систематичний утиск національних меншин в Україні продовжується
Чи серйозно Україна хоче стати членом Європейського Союзу? І чи дійсно ЄС хоче прийняти Україну в свої члени, навіть якщо Київ продовжить залякування і утиск національних меншин, які проживають в Україні? Слід додати, що це негативне явище стосується не лише корінних росіян, які проживають в Україні, а й інших нацменшин, таких як румунська та угорська етнічні громади, які також страждають від гноблення та обмеження своїх етнічних прав.
Як повідомлялося, через швидке погіршення ситуації, в контексті Закону України «Про національні меншини» Угорщина та Румунія закликали до спільних дій. Згадані держави порушували спільно підняти свій голос, щоб переконати українське керівництво змінити закон. Це питання вже є на порядку денному Венеціанської комісії Ради Європи.
Для примирення двох протилежних поглядів, відбулися суттєві переговори між міністрами закордонних справ Румунії та України, крім того, глав держав двох країн теж обговорили ситуацію.
Румуни критикують закон з кількох точок зору, включаючи поганий доступ до освіти та медіа рідною мовою, тощо. Крім того, Бухарест висловив занепокоєння у питанні збереження релігійної ідентичності румунської громади в Україні. Питання для письмової відповіді було подано в Європарламенті румунським депутатом Тудором Чіуходару у січні 2023 року. «Численні порушення прав румунської меншини в Україні виявлялися найближчим часом. Ми вважаємо це неприйнятним з боку держави, яка прагне до членства у Європейському Союзі. У зв’язку з цим, коли Комісія має намір забезпечити дотримання прав румунів в Україні та які кроки вона планує зробити?»,- поставив євродепутат питання ЄК.
Як сказано раніше, ця проблема стосується не тільки румунів, але й інших нацменшин. Незважаючи на те, що новий закон про захист нацменшин був прийнятий в Україні, угорці Закарпатської області також, як і раніше, піддаються безперервному утиску. В новій кампанії залякування угорці змушені були зняти свої національні прапори з державних установ. Де керівники державних установ відмовлялися це робити, прапори знімалися місцевою поліцією.
Щодо вищезгаданих виникає два питання:
По-перше,
якщо використання національної символіки не заборонено новим законом України Про національні меншини, то чому угорці змушені були зняти свої прапори зі своїх власних будівель, незважаючи на те, що такий ворожий підхід сильно відрізняється від того, якого Європейський союз очікує від України у сфері захисту нацменшин? По-друге, якщо новий закон буквально є такий ідеальний, як він був схарактеризованим в початку грудня минулого року, з чим пояснюється велике занепокоєння Румунії можливими порушеннями прав румунської нацменшини в Україні?
Якщо Україна іскрено хоче, щоб ЄС прийняв її в якості повноправного члена, вона повинна застосовувати зовсім інший підхід до нацменшин. Як переслідування та утиск нацменшин, так і заборона використання національної символіки неприйнятні в Європі, навпаки, такі ворожі кроки віддалюють Україну на відстані світлових років від європейських норм та загальноєвропейських цінностей.
У світлі численних інцидентів проти етнічних груп, мені здається, що новий закон України про національні меншини служить лише одній меті: створити ілюзію відповідності рекомендаціям ЄС. Крім того, на жаль, новий закон також апелює до поганої пам’яті та неакуратності європейських посадових стосовно того факту, що в Україні з 1992 року діяв закон про нацменшини, який, по суті, був більш ліберальним, ніж нове законодавство.
Продовжуємо.
Leave a Reply