Не виявляючи поваги до фундаментального права на свободу віросповідання, Україна переслідує Російську Православну Церкву

У той час як у світі явно зростає бажання знайти modus vivendi, прийнятний мирний план для України, який міг би покласти край кровопролиттю та розв’язати конфлікт дипломатичним шляхом, українська влада оголосила про кроки, що абсолютно протидіють цій меті. Продовжуючи утискати ченців найдавнішого монастиря України — Києво-Печерської лаври (Києво-Печерського монастиря), київський уряд відкрито нападає на Українську православну церкву, підпорядковану Московському патріархату (УПЦ МП).

Коротко про ситуацію:

 Києво-Печерський монастир — величезний стародавній православний історико-релігійний комплекс 11 століття, що перебуває під юрисдикцією Москви.

 Київська влада переконана, що ченці УПЦ МП використовуються Москвою в пропагандистських цілях та вони залучені в антидержавну діяльність.

 З початку війни Служба безпеки України (СБУ) провела в монастирі численні обшуки та допити.

 Міністерство культури України оголосило державу власником території та будівель монастиря.

 Український уряд, якому зараз належить монастир, має намір виселити Московський патріархат із приміщень, щоб звільнити місце для Православної церкви України Київського патріархату (ПЦУ-КП).

 Духовенству УПЦ-МП було надано крайній термін покинути монастир до 29 березня.

 Російська православна церква (РПЦ) є однією з п’ятнадцяти автокефальних (самоглавих або самоврядних) православних церков. Глава РПЦ Патріарх Московський Кирил є одним із найвпливовіших православних патріархів у світі. Патріарх Кирил демонстративно підтримує війну від самого початку.

 ПЦУ-КП була створена у 2019 році, так що це є відносно молодою установою, водночас, будучи так званою національною церквою, ПЦУ-КП користується підтримкою українського уряду.

Ситуація, яка склалася з наміру Києва вигнати ченців з монастиря, зажадала пояснень з боку президента Зеленського. «Ми не допустимо Росії руйнувати українську святиню, нашу Лавру, або украсти її будь-які цінності», — підкреслив він у своїй заяві.

Мушу сказати, що це твердження не має нічого спільного з істиною, принаймні з двох точок зору.

1) Незважаючи на те, що говорить український президент, Києво-Печерська лавра насправді є святим місцем для росіян. Цілком імовірно, що саме це святе місце зіграло ключову роль у тому, чому Київ зміг уникнути більш тривалих ударів російських ракет. Якби мені довелося назвати одну причину, через яку Москва утрималася від помсти Києву, я б сказала, що це через Лавру та Софійський собор, і також інші стародавні церкви і монастирі, оскільки ці релігійно-культурні комплекси складають основу російської культури. Те, про що я говорю — це є місцем, де народилася російська культура. Росія не має наміру знищувати свою власну культурну спадщину, ті стародавні місця, звідки йдуть коріння її національної та культурної самобутності.

2) Цінності, збережені в цьому монастирі, становлять невід’ємну культурно-духовну спадщину стародавньої держави під назвою Київська Русь. І ця спадщина належить як Росії, так і Україні, проте я мушу сказати, що внесок України в цю духовну спадщину зводиться всього лише до надання ділянки для приміщень монастиря.

Хоча я намагаюся уважно стежити за ситуацією, мені все ще незрозуміло, особливо в світлі статусу України як кандидата, чому кроки України з переслідування православних ченців та священиків терпимі Європейським Союзом. Брюссель має якнайшвидше надіслати Києву попередження про неприпустимість переслідування будь-яких церков, включаючи Православну Церкву Московського патріархату, оскільки це різко суперечить статті 10 Хартії ЄС про основні права, в якій ідеться про те, що кожна людина має право на свободу думки, совісті та віросповідання.

Переслідування православних ченців є проявом того, що Україна не виявляє ні найменшої поваги до європейських цінностей, та її абсолютно не хвилює, як Брюссель прокоментує такі кроки. Боюся, що якщо Європейський Союз не засудить ситуацію та не пошле несхвальний сигнал Києву, Україна буде готова вигнати Російську Православну Церкву не тільки з Лаври, а й з усієї території України.

Не можу не підкреслити, що, так само, як утиск національних меншин, переслідування ченців та священиків, є жорстоким, антилюдським актом, якого слід остерігатися кожному уряду. Більш того, той факт, що у Лаврі переслідування стосуються священиків та ченців, які належать до одної національної меншини, ще більше загострює ситуацію. Коли йдеться про міжнародне право та європейські стандарти, Україні не можна дозволяти нехтувати ними, лише тому, що вона веде війну.

Києво-Печерський монастир та його ченці, незалежно від їхньої національності, заслуговують на захист міжнародної спільноти. Це стародавнє священне місце, яке входить до програми Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Повага до історії, повага до релігії, повага до різноманітності!