Невже на Західному фронті все ще без змін?

Ледве помітно, але географічні межі війни в Україні в останні місяці почали розширюватися:

 Атаки українських безпілотників на Москву та інші російські міста стали щоденними.
 Крим перестав бути табу для українських атак.
 Нещодавно мирна, спокійна Західна Україна зазнала ракетного удару такої потужності, якої не спостерігалося з початку війни.

6 липня російський ракетний удар по центру Львова (Західна Україна) призвів до руйнування кількох житлових будинків та загибелі щонайменше десяти осіб.

Як один з головних маршрутів постачання зброї та гуманітарної допомоги, польсько-український кордон відіграє важливу роль у війні від самого початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Глави іноземних держав та інші політичні діячі, які відвідують охоплену війною Україну, зазвичай прибувають до Києва з Польщі, часто залізницею.

Львівську, Закарпатську та Чернівецьку області України прийнято називати острівцями миру в зруйнованій війною Україні. До теперішнього часу близько 5 млн ВПО знайшли тимчасовий притулок у різних регіонах України, включно з вищезгаданими трьома західноукраїнськими областями.

(Львівська область межує з Польщею, Закарпатська – з Угорщиною та Словаччиною, а Чернівецька – з Румунією. З географічних та історичних причин у трьох згаданих українських регіонах висока частка нацменшин: за довоєнною статистикою, у цих трьох областях мешкало близько півмільйона українських громадян польської, угорської та румунської національностей).

В умовах війни логіка ворожих атак досить проста: надзвичайно важливо знищити інфраструктуру логістики, всілякі підприємства та склади з виробництва та ремонту озброєнь.

Враховуючи свої загальні знання про склад нацменшин в Західній Україні, а також загальні відомості, викладені вище, я здивувалася, коли прочитала кілька місяців тому новину про те, що німецька корпорація Rheinmetall будує центр технічного обслуговування та логістики в Сату-Маре (Румунія), неподалік України, а Україна та Словаччина прийняли рішення про створення спільної самохідної артилерійської гаубиці, тому Словацька держкомпанія Konstrukta Defence та Краматорський завод важкого верстатобудування підписали меморандум про співробітництво.

«Сервісний центр (у Сату-Маре) має відігравати центральну роль у підтримці бойової готовності західних бойових систем, що використовуються на території України, та забезпеченні доступності логістичної підтримки», – заявив представник німецької компанії Rheinmetall, не залишивши сумнівів щодо ролі нового центру в Румунії у нинішній війні.

Хіба у Румунії та Словаччини не виникає занепокоєння, що, створюючи збройові заводи та хаби, вони самі створюють умови для нападів? Я не про те, що Росія збирається атакувати двох згаданих членів НАТО, а скоріше про те, що вона може віддати перевагу ударам по цілях в Західній Україні. Тобто, як мені здається, Словаччина та Румунія, з незрозумілих мені причин, навмисно залучають російські ракети на захід України.

Виникає питання: хто та чому зацікавлений у перетворенні Західної України, острівця миру, в зону бойових дій? Адже йдеться про ту частину України, яка за останні півтора року дала притулок мільйонам українських біженців, що тікали від війни…

Парламенти Словаччини та Польщі визнали Росію державою-спонсором тероризму. Окрім них, Румунія також активно підтримує Україну. Зокрема, усі вони постачають їй військову техніку та боєприпаси, організовують різні програми з підготовки українських солдатів.

Згідно з недавнім опитуванням, більшість словаків вважають, що наступний уряд Словаччини має припинити підтримку України. Аналогічні думки можна знайти і в Польщі.

Якщо це так, то навіщо провокувати смертоносні російські ракетні удари по Західній Україні?!

Мені здається, що економічні інтереси домінують над моральними цінностями. І це мене надто засмучує…