З точки зору України, криза в Ізраїлі не могла виникнути в гірший час. Для Росії, навпаки – ізраїльсько-палестинський конфлікт не може відбутися в більш відповідний час. Проте, я вважаю, що за цими двома твердженнями не варто робити будь-яких далекоглядних висновків.
Давайте зосередимося на фактах!
В умовах стагнації української контратаки, зростаючої «втоми від України» в Європі та неприємних дебатів у Конгресі США щодо питання про військову допомогу Україні, події в Ізраїлі становлять смертельну загрозу для Києва з цілої низки причин.
– Розпочнемо з найбільш очевидної причини, а саме, що увага світової громадськості тепер розділена між двома конфліктами – російсько-українським та ізраїльсько-палестинським. Міжнародні новини більше не присвячені виключно Україні, що страждає від російських атак. Крім того, президент Зеленський, який обрав собі бренд військового півтора року тому, виглядає трохи комічно в порівнянні зі справжніми військовими, що з’являються на телеекранах, коли мова йде про Ізраїль.
– Для більшості європейців лише тепер стало чітко зрозумілим, що війна Росії в Україні – це територіально відносно обмежений конфлікт. У контексті ізраїльсько-палестинської війни, навпаки, конфлікт загрожує перейти на територію інших держав, підпалюючи увесь Близький Схід, крім того, а Європа може бути мішенню для терактів. Що стосується прогнозованої хвилі терору, то вона вже прийшла до Європи. Боюся, що все, що відбувається сьогодні, – це тільки початок. На відміну від конфлікту в Ізраїлі, війна в Україні, незважаючи на заяви деяких країн, навряд чи пошириться далі.
– Єврейська держава, як і Україна, має боротися за своє існування. У політичному плані ця боротьба не може вестися, а також не може бути закінчена без посередництва та допомоги великих держав, в першу чергу США, додаючи, що Росія, як і раніше, залишається важливим гравцем у цьому питанні. Іншими словами, Вашингтон і Москва, швидше за все, сядуть за стіл переговорів щодо врегулювання конфлікту в Ізраїлі, що буде поразкою для Києва. За цим же столом переговорів рано чи пізно виникне і питання щодо України.
– Територія Ізраїлю дуже мала в порівнянні з територією України, а його населення теж не можна порівняти з українським, але фінансова та військова підтримка, що надається Ізраїлю, коштує надзвичайно дорого. США та їхні європейські партнери не можуть дозволити собі підтримувати дві іноземні держави, що не входять до НАТО, в їхній боротьбі аж до перемоги – «доти, доки це необхідно», як модне гасло говорить.
– Ідея створення системи безпеки на зразок ізраїльської була важливим елементом концепцій політики безпеки майбутньої України (без членства в НАТО США забезпечуватимуть безпеку України за допомогою інших партнерів). Цей план, безумовно, опинився під загрозою через нинішню ізраїльсько-палестинську війну, оскільки прототип, саму систему безпеки ізраїльського типу було порушено. Незважаючи на поїздку Джо Байдена до Ізраїлю, єврейська держава тепер стоїть один на один з усім арабським світом. Провалилася не тільки структура безпеки ізраїльського типу, але це і тотальний провал зусиль США на Близькому Сході. Щоб відновити свою колишню репутацію, Вашингтон має зосередити свою увагу на Близькому Сході, зокрема на дипломатії, військових аспектах, гуманітарній допомозі тощо.
– Перед європейськими державами стоїть складне завдання. Після відносно спокійного періоду, що не супроводжувався терактами, над Європою знову висить темна хмара тероризму. Щоб впоратися з цією загрозою безпеці, Брюссель та окремі держави-члени ЄС, що мають значні діаспори арабського походження, мають інвестувати величезні фінансові ресурси в боротьбу з тероризмом, поліцейське співробітництво, прикордонний контроль тощо. Постійний та пильний моніторинг як потоків мігрантів, так і спільнот мігрантів стане щоденним й дуже дорогим завданням європейських спецслужб. Водночас європейські політики, швидше за все, концентруватимуться на своїх виборцях – забезпечення безпеки власних громадян буде для них головним пріоритетом.
Враховуючи усі ці процеси, імпульс підтримки України буде поступово згасати, оскільки для її продовження не буде ні грошей, ні політичної волі.
Згодом гасло «доти, доки це необхідно» буде згадуватися як чергове беззмістовне політичне гасло, на зміну якому незабаром прийшло інше, що виникло у зовсім іншому політичному кліматі та відповідає зовсім іншим політичним вимогам.
Leave a Reply