Напередодні президентських виборів у США в листопаді 2024 року усе більш інститутів політичних досліджень публікують аналітичні матеріали, згідно з якими США вважали за краще б і надалі підтримувати Україну проти Росії, але тільки зброєю, а фінансову допомогу Україні хочуть доручити Європейському союзу. Однак таке рішення не влаштовує не тільки Київ та ЄС, але навіть певні кола у Штатах.
Нещодавно престижний Кільський інститут світової економіки опублікував свою оцінку, – https://www.ifw-kiel.de/publications/news/europe-has-a-long-way-to-go-to-replace-us-aid-large-gap-between-commitments-and-allocations/ – згідно з якою, загальна європейська допомога Україні вже давно випередила американську – не лише за зобов’язаннями, але й за конкретними асигнуваннями, спрямованими в Україну. Крім того, схвалення Фонду підтримки України в ЄС гарантує подальшу фінансову допомогу. Однак розрив між зобов’язаннями ЄС та виділеними коштами залишається дуже великим. Щоб повністю замінити військову допомогу США у 2024 році, Європа повинна буде подвоїти нинішній рівень і темпи надання допомоги у сфері озброєнь, оцінив інститут.
Зобов’язання США щодо надання допомоги Україні фактично зупинилися, оскільки Конгрес США не ухвалив жодного нового пакету підтримки. Останні кошти, виділені на військову допомогу США, були вичерпані до кінця 2023 року. Загалом із лютого 2022 року США виділили на військову допомогу близько 43 мільярдів євро. Хоча Сенат США проголосував за пакетний законопроєкт, який передбачає 61 млрд доларів для України, Палата представників пішла на перерву до кінця лютого, не проголосувавши пакетний проєкт закону, до якого входять кошти на підтримку України. «Вельми сумнівно, що США продовжуватимуть надавати військову допомогу Україні у 2024 році», підсумовує автор матеріалу.
Згідно з останніми даними, європейська допомога, продовжує зростати, як з точки зору зобов’язань, так і з точки зору асигнувань – тобто допомоги, яка була виділена або має бути спрямована в Україну найближчим часом. Нові дані свідчать про значний розрив між обіцяними та фактичними потоками допомоги. Станом на 15 січня 2024 року Європейський Союз та його країни-члени взяли на себе зобов’язання щодо надання допомоги на загальну суму 144 млрд євро, але виділили з них лише 77 млрд євро на конкретні цілі. Обсяг загальної фінансової допомоги, виділеної ЄС (34 млрд євро), аналогічний загальному обсягу виділеної військової допомоги (35,2 млрд євро). Співвідношення фінансової та військової допомоги залишається приблизно однаковим з початку 2022 року.
«Розраховую, що Сполучені Штати Америки не відпадуть.», Президент України Володимир Зеленський сказав у Берліні, додавши, що він вважає, що «знайдеться цьому всьому прагматичний американський підхід до того, що ми захищаємо безпеку світу».
Утім він визнав, що «ризики завжди є», зокрема – через тиск та виборчий процес. Тож якщо з допомогою США виникнуть проблеми, Україна розраховує на підтримку всього ЄС. «Ми розраховуємо не на одну Німеччину – ми розраховуємо на Європейський Союз», – зазначив Зеленський. (ФРГ залишається найбільшим європейським військовим донором із загальним обсягом військових зобов’язань у 17,7 млрд євро з лютого 2022 року, з яких 9,4 млрд євро було виділено на конкретні військові пакети, спрямовані в Україну.)
Той факт, що директор ЦРУ Вільям Бернс написав есе про ситуацію в Україні для журналу Foreign Affairs (’Spycraft and Statecraft’- опубліковано 30 січня 2024 року, https://www.foreignaffairs.com/united-states/cia-spycraft-and-statecraft-william-burns), є очевидним свідченням того, що у США є серйозні розбіжності з приводу подальшої підтримки України.
«Ключ до успіху полягає у збереженні західної допомоги Україні. Менш як п’ять відсотків оборонного бюджету США – скромна інвестиція порівняно зі значною геополітичною віддачею для Сполучених Штатів і помітною прибутковістю для американської промисловості», – голова ЦРУ пояснив. «Для Сполучених Штатів вийти з конфлікту в цей вирішальний момент і припинити підтримку України було б голом у свої ворота історичного масштабу», – підсумовує Бернс.
«Скромна інвестиція порівняно зі значною геополітичною віддачею для Сполучених Штатів і помітною прибутковістю для американської промисловості», – у цьому реченні викривається орієнтована на інтереси Вашингтона політика щодо України, що ґрунтується на трьох стовпах:
o ця операція має бути і має залишатися маловитратною,
o за мінімального бюджету Вашингтон хотів би отримати якомога більшу геополітичну вигоду.
o однією з головних причин, через яку США повинні продовжувати постачання зброї на Україну, є прибуток.
Реакція президента Зеленського послідувала в середині лютого. «Ми не розглядаємо на сьогодні альтернативи, тому що розраховуємо на США як нашого стратегічного партнера, і що він залишиться стратегічним партнером. (…) Чи вважаю я, що тут зрадницька позиція? Ні, тому що я не думаю, що наш стратегічний партнер може дозволити собі не підтримати Україну. Я не бачу можливості для стратегічного партнера зайняти таку позицію.», Зеленський сказав після переговорів із віцепрезиденткою США Камалою Гарріс у кулуарах Мюнхенської конференції з безпеки, відповідаючи на запитання журналістів.
Той факт, що ідеї статті Бернса та вищенаведених заяв Зеленського настільки збігаються, означає не лише те, що президент України та ЦРУ поки що перебувають на одному боці, а й вказує на те, що ЦРУ Бернса представляє лише одну точку зору щодо України в урядових колах США – а це э той бік, якому перемога в листопаді просто необхідна, якщо Вашингтон хоче побачити значну геополітичну віддачу, яку Бернс згадує в своїй статі для Foreign Affairs.
У цій грі Зеленському не надано жодної самостійної ролі. Він лише необхідна маріонетка, яка після двох років війни все ще зацікавлена в продовженні війни в Україні, завдаючи величезних страждань українському народові та втягуючи ЄС у спіраль фінансової допомоги з непередбачуваними наслідками, не кажучи вже про ризики постачання зброї.
Leave a Reply