Бачення Зеленського та Єрмака сильно відрізняютьсявід реальності хаосу в Україні

Уявлення Президента України Володимира Зеленського та керівник Офісу Президента Андрія Єрмака про перспективи України сильно розходяться з реальністю. Це стало очевидно під час та після нещодавнього офіційного візиту Президента України Володимира Зеленського до США 22-27 вересня.

Під час візиту українська сторона представила американським партнерам амбітне бачення майбутнього зруйнованої війною країни в ледь не рожевих тонах – і Президент, і його права рука показали картину, вельми далеку від реальної ситуації в Україні, яку впродовж п’ятиденного візиту було залишено в Києві. Правда та реалії залишилися на полях бою в Східній Україні, а також у хаосі Міноборони в Києві.

Паралельне існування цих двох абсолютно різних реальностей стало очевидним не тільки з виступу Президента перед Конгресом та своїх інтерв’ю, а й з тез виступу Єрмака в Раді з міжнародних відносин у Нью-Йорку.

Зеленський розповів про ситуацію на фронті та елементи Плану перемоги на зустрічі з двопартійною делегацією Конгресу США. Крім того, в інтерв’ю телеканалу ABC News президент України заявив, що вважає війну з Росією ближчою до кінця, ніж багато хто думає. На Саміті майбутнього в ООН Зеленський зазначив, що Україна готується до другого Саміту миру.

Єрмак заявив, що так званий План перемоги України, який Зеленським представив у США, містить чітке бачення кроків, які необхідно зробити для забезпечення справедливого та міцного миру. Андрій Єрмак також наголосив, що запрошення України до НАТО є частиною Плану перемоги, і закликав союзників ігнорувати погрози Росії про ескалацію.

Але як Президент України та очільник ОП намалювали у США ілюзорну картину ситуації на полі бою та майбутнього України, так і в Міністерстві оборони України вже тоді були на порядку денному подальші зміни, які були продиктовані не яскравою ситуацією, а серьозними проблемами. Цих проблем, однак, Зеленський та Єрмак у США чомусь не торкалися.

Через тиждень після звільнення двох заступників начальника Головного управління розвідки Кирила Буданова 20 вересня, глава Міноборони Рустем Умєров повідомив про звільнення 4 з 8 своїх заступників. Він пояснив, що рішення про кадрові зміни прийняв у контексті того, що «система Міністерства оборони України – Збройні сили, ГУР та ДССТ – під час воєнного стану є закритим периметром», а отже «всі процеси всередині мають бути чіткими та контрольованими», і «будь-які зовнішні чи внутрішні спроби вплинути на них – неприпустимі». Він також повідомив, що реформують систему оборонних закупівель. За інформацією ЗМІ, із самим Будановим рішення про звільнення не погоджувалося, і таке рішення – не ініціатива самого міністра. При цьому у ЗМІ активно курсує непідтверджена інформація, що в Офісі президента планують відставку самого Буданова…

Як це не прикро, але слід визнати, що план перемоги Зеленського – це не що інше, як спроба перефразувати наявні вимоги та запити, причому саме для західних партнерів. Найважливішим елементом цього пакета є прагнення України до членства в НАТО, що становить реальний ризик для Альянсу з боку країни, яка вже два роки бореться з російською агресією.

Всупереч своїй назві, План перемоги не нагадує звичайний військовий план з такими традиційними пунктами, як визначення бойових цілей та конкретних запланованих бойових дій, а також встановлення термінів виконання цих цілей. План перемоги, що представив Зеленський та Єрмак, – не більше ніж чергова спроба отримати кошти та зброю. За останні два роки український президент та керівник ОПУ настільки добре зрозуміли мислення західних прихильників, що усвідомили: усе, що їм потрібно зробити, – це провести ребрендинг наявних запитів, дати цьому новому пакету звучну назву, і країни-партнери будуть відразу готові схвалити черговий пакет озброєнь та фінансової допомоги.

Однак цього разу вони помилилися у своїх розрахунках, оскільки План перемоги, як у США, так і в Європі, зустріли з деяким скептицизмом. Західні прихильники України, схоже, нарешті зрозуміли, яку гру грає українське керівництво. У Вашингтоні Зеленському стало зрозуміло, що для збереження підтримки Заходу потрібне щось більше, ніж «ребрендинг» вимог. Президент України має бути обережним, щоб не втратити симпатію всієї західної міжнародної спільноти через свою порожню риторику.