Громадяни Європи можуть тільки сподіватися, що не прокинуться одного чудового дня та не усвідомлюють, що великі та впливові члени НАТО вирішили запросити Україну в Альянс вже наступного дня.
У жовтні з’явилося безліч новин та інформації про членство України в НАТО – набагато більше та конкретніше, ніж будь-коли досі.
Одним із можливих пояснень, чому це питання стало настільки актуальним у жовтні, може бути офіційний візит Президента України Володимира Зеленського у США у вересні, що був присвячений презентації своєму «Плану Перемоги», першим пунктом якого є невідкладний вступ України до НАТО.
Як відомо, «План перемоги» Зеленського не викликав очікуваного ентузіазму у Вашингтоні. Загалом західні партнери України поставилися до нього скептично, заявивши, що в ньому немає нічого нового, а отже, він не гарантує перелому в перебігу війни, не говорячи вже про можливу перемогу України.
У Білому домі, коментуючи «План перемоги», заявили, що в НАТО немає консенсусу щодо вступу України в Альянс. З іншого боку, слід зазначити, що за джерелами французького видання Le Monde, адміністрація Байдена вже не має принципових заперечень проти запрошення України вступити у НАТО й у випадку перемоги Камали Гарріс 5 листопада, ймовірно, могла б почати рух у цьому напрямку.
Після всього цього, Президент Зеленський відвідав низку європейських країн, зокрема Францію, Німеччину та Італію, де спробував переконати своїх європейських прихильників підтримати «План Перемоги». Незважаючи на те, що у деяких столицях він отримав гарантії подальшої та повної підтримки – Париж, наприклад, висловив не лише свою відкритість до плану, а й до ідеї запрошення України до НАТО, що виявилося дуже на руку Зеленському, але загалом йому не вдалося подолати скептичне ставлення, не говорячи вже про те, що ціла низка провідних європейських політиків виступили із заявами, давши зрозуміти, що вступ України до НАТО є несвоєчасним, оскільки це питання ризикує ескалацією війни.
Канцлер Німеччини Олаф Шольц підтвердив, що не підтримує запрошення України до НАТО у найближчій перспективі. Він аргументує, що зі своїм рішенням він бажає уникнути ескалації. Шольц на зустрічі з Президентом США Джо Байденом у Берліні також наголосив, що НАТО не має стати стороною війни в Україні. Однак, як повідомляє Le Monde, найбільш оптимістично налаштовані джерела вважають, що зміна позиції Сполучених Штатів може призвести й до зміни курсу непоступливої Німеччини.
Цікаво, що новий генсек НАТО Марк Рютте без вагань заявив, що Україна приєднається до Альянсу як його 33-й або 34-й член у майбутньому, зовсім не звертаючи увагу на той факт, що Німеччина та США – не єдині блокувальники запрошення для України до вступу в НАТО.
Угорщина, Словаччина, Бельгія, Словенія та Іспанія також чинять опір, POLITICO стверджує. Видання зазначає, що ключові члени Альянсу стурбовані тим, що можуть бути втягнуті у війну з Росією. У той самий день, коли ці повідомлення з’явилися у ЗМІ, в Офісі Президента України заперечували інформацію POLITICO, додавши, що «ці чутки вигідні тим, хто хоче створити хибне враження, наче вступ України не має широкої підтримки серед членів Альянсу».
Утім, Україна спростувала не тільки ці інформації. Високопоставлені урядовці, зокрема міністр оборони Рустем Умієров та віцепрем’єрка з питань євроінтеграції, міністерка юстиції Ольга Стефанішина, наголосили, що не було пропозиції Україні з боку партнерів відмовитися від окупованих територій в обмін на членство в НАТО. За їхні слова, питання вступу України до НАТО без тимчасово окупованих Росією територій не обговорювалося.
Незважаючи на те, що за словами Шольца, США та Німеччина спільно виступають за суверенітет та цілісність України, щоб Росія не змогла підкорити її силою, не можна з упевненістю стверджувати, що ідея «членство в НАТО в обмін на території» не обговорювалася на переговорах двох лідерів.
За останні роки ми всі звикли до того, що позиція держав-членів ЄС щодо України далеко не є однорідною, але розбіжності в блоці не загрожували безпеці європейців. Однак, у цьому плані, питання про запрошення України до НАТО створило нову ситуацію, оскільки різні підходи членів НАТО до цього питання – підтримка одних проти незгоди інших – вносять розкол в оборонну спільноту, що дотепер була єдиною у своєму розумінні, що Альянс є і має бути гарантією миру та безпеки.
*
Leave a Reply