Чи зможуть зусилля України переконати європейські країни у готовності країни до вступу в ЄС? Це питання викликає у багатьох велике занепокоєння.
Однією з проміжних вимог ЄС у межах переговорів про вступ України в блок є системний результат у боротьбі з високопосадовою корупцією: розслідування, передані до суду справи та вироки. Забезпечення антикорупційним органам ефективного доступу до якісних судово-експертних досліджень є однією з умов отримання Україною 124 млн євро в межах оновленої програми Ukraine Facility. Виконати її Україна зобов’язалася до кінця 2026 року.
30 липня Рада ЄС схвалила зміни до механізму підтримки України Ukraine Facility та пов’язаного з ним «Плану України» (Ukraine Plan), що визначає необхідні для отримання фінансування реформи у рамках механізму Ukraine Facility. Зміни передбачають додаткове фінансування у розмірі 8,3 млрд євро на 2026 рік. Важливо те, що зміни у «Плані України» передбачають додаткові кроки з реформування, зокрема у сферах верховенства права та боротьби з корупцією.
У грудні 2025 року уряд України взяв зобов’язання перед ЄС щодо головних та невідкладних реформ у сфері верховенства права та протидії корупції. В рамках 10-пунктного «Плану України» Київ пообіцяв закрити лазівки, які зараз дають змогу частині топкорупціонерів уникати відповідальності.
Що стосується конкретних результатів, слід зазначити, що Україна лише готується до роботи над найвагомішим пунктом з усього плану – закриттям лазівок для корупціонерів у Кримінальному процесуальному кодексі. Ситуація зовсім подібна й у сфері створення незалежних судових експертиз для Національного антикорупційного бюро (НАБУ), де поки що були лише політичні заяви про готовність виконати цей пункт. Варто також згадати Пункт 10 цього плану, який стосується систем внутрішнього контролю проти корупції, де, за оцінкою експертів, усе теж на початковому етапі. Практично єдиним результатом вважається, що у травні набрали чинності оновлені Стандарти внутрішнього аудиту, якими оновлено вимоги до організації внутрішнього аудиту в державному секторі та посилено вимоги щодо організаційної і функціональної незалежності підрозділів внутрішнього аудиту.
У розмовах про корупцію в Україні часто йдеться про закупівлі та тендери в Міністерстві оборони України, тому що в цій сфері було виявлено велику кількість корупційних справ. Незважаючи на численні зміни у керівництві міністерства та низку реформ у цій сфері, ситуація залишається незмінною.
У цьому контексті варто згадати слова колишнього міністра оборони України Михайла Федорова, який вважає, що одним із чинників його звільнення став спротив реформам у Міністерстві оборони, зокрема змінам у сфері закупівель і тендерів, які зачепили інтереси багатьох людей та компаній. Він також додав, що не боровся з конкретними людьми чи групами, а прагнув змінити саму систему.
Питання в тому, чому Київ не вживає жодних заходів для зміни ситуації з корупцією, незважаючи на те, що це є одним із найважливіших питань, щодо яких Україна має досягти результатів у процесі вступу до ЄС.
Одним із можливих (та реалістичних) пояснень може бути, що Президент Зеленський, близький партнер низки європейських лідерів, грає «крапленими картами» – тобто має закулісну інформацію про процеси ухвалення рішень у Євросоюзі і точно знає, що коли справа доходить до вступу України до ЄС, Брюссель буде готовий погодитися навіть на не найідеальніші результати.
В інтересах як України, так і ЄС було б не допускати жодних відхилень у сфері верховенства права та антикорупційних заходів, бо якщо ЄС не вимагатиме дослівного дотримання усіх своїх рекомендацій, це підірве сам дух Європи.
Leave a Reply