Після того як результати саміту НАТО в Гаазі та саміту ЄС у Брюсселі були оприлюднені, стало як ніколи зрозумілим, що лідери Європи та усього світу дійсно розглядають шляхи щодо вирішення майбутнього України. При цьому розрив між ідеями та реальністю став набагато більшим ніж будь-коли в минулому, через те, що ці підходи не беруть до уваги ані український народ, ані його життєво важливі інтереси. Слід також зазначити, що інтереси європейців також не беруться до уваги, коли йдеться про Україну.
Зважаючи на підсумки дискусій на цих самітах, зрозуміло, що шлях України до Євросоюзу буде не таким простим, як припускали раніше експерти, не кажучи вже про саміт НАТО, куди Президента Зеленського не запросили, окрім як на гала-вечерю напередодні саміту. Крім того, що в підсумковій декларації саміту НАТО в Гаазі йдеться про те, що захист України визнаний пріоритетом Альянсу, більше жодних кроків не зробили.
Слід також зазначити, що європейські чиновники нещодавно попередили про зростаючу втому в країнах перебування щодо українських біженців.
Серйозну заклопотаність у українців викликає і те, що опитування у Польщі засвідчило, що частка противників вступу України до ЄС і НАТО серед поляків більша, аніж прихильників. Аргументами проти вступу України назвали побоювання щодо нечесної економічної конкуренції, проблем з корупцією в Україні та побоювання значної ескалації війни у разі прийняття України в НАТО.
Цілком ймовірно, що такі політичні жести, як призначення спеціального представника щодо питань українців на території ЄС, в особі колишньої єврокомісарки з питань внутрішніх справ Ілви Йоганссон та продовження статусу тимчасового захисту для українських біженців до 2027 року, будуть і надалі зустрічатися в ЄС, але слід зазначити, що самі по собі ці жести не мають великого значення. (Йдеться про близько 5 мільйонів українців під статусом тимчасового захисту, які виїхали з України після початку повномасштабного вторгнення та які перебувають у ЄС.)
Крім того, не менш прекрасним жестом є представлення в головному офісі Ради Європи у Страсбурзі «Стіни оптимізму» (муралу українського художника), присвяченої тридцятиріччю членства України в цій організації.
У трактуванні Генерального секретаря Ради Європи Алена Берсе слово «оптимізм» водночас є абревіатурою, яку він розшифрував так:
O: Наше майбутнє залежить від того, що ми робимо зараз.
P: Мир потрібно захищати… завжди.
T: Правда – це наша секретна збро.
I: Не можна ніколи відмовлятися від невинності.
M: Пам’ять вимагає справедливост.
I: Ідентичність – це дар.
S: Солідарність об’єднує нас.
M: Імпульс на боці свободи.
Попри все це, з плином часу європейців потрібно запевнити в тому, що Україна не гальмує Європу, навпаки, підштовхає її та стимулює її розвиток.
«Україна – не лише об’єкт інтеграції. Україна – джерело оновлення Європейського Союзу. Я вірю в те, що ми не створюємо стратегічних викликів для Європи. Навпаки, ми зменшуємо їх. Ми – відповідь, а не питання», – наголосив нещодавно голова Національного банку України Андрій Пишний під час конференції в Києві.
Варто нагадати всім лідерам ЄС та НАТО, які залучені до роботи над майбутнім України, що Україну не можна розглядати лише з погляду «територій» та «ринків», додаючи, що Україна – це не лише близько 5 мільйонів українців, які сьогодні перебувають у ЄС. Ті, хто вирішать майбутнє України, також мають визначити і долю більш ніж 38 мільйонів українців, а якщо додати до цього населення Євросоюзу, то на кону опиниться добробут близько 500 мільйонів людей.
Враховуючи це, відповідальність за цей вибір мають узяти на себе всі, хто посміє висловити свою думку щодо членства України в ЄС та НАТО.
Leave a Reply