Враховуючи, що Росія готується до нової хвилі мобілізації і ракетні удари по Україні тривають, схоже, що в Росії залишилося достатньо потенціалу для продовження війни проти України в довгостроковій перспективі. Це означає, що те, що відбувається в Україні, напевно буде затяжним конфліктом, тобто війна навряд чи буде завершена Росією в 2023 році, в результаті чого в Україні може бути серйозна нестача бойових, а в Європі, швидше за все, з’явиться нова хвиля українських біженців. Чи зможе Європа впоратися з цим завданням?
У той час як загальний військовий обов’язок в Україні вже стосується і чоловіків старше 60 років, і країна незабаром, ймовірно, зіткнеться з нестачею солдатів, число потенційно військовозобов’язаних в Росії становить близько 30 мільйонів, додаючи, що згідно з цим сценарієм, чоловіки старше 60 років також будуть призвані в армію. Орієнтовна кількість жертв та поранених становить близько 100 000 людей з обох сторін. За оцінками, в даний час в ЄС може перебувати близько 8 мільйонів українських біженців як прямий наслідок війни, і ця цифра може бути подвоєна до кінця 2023 року.
Статистику можна наводити без кінця, але ніякі цифри або опитування не можуть розкрити реальний портрет людей, які залишили свою понівечену війною батьківщину і приїхали в Європу. Дані українські громадяни являють собою дуже рідкісну касту — касту європейських військових біженців. Деякі країни Європи вже отримали подібний досвід кілька десятиліть тому, коли під час війни в колишній Югославії десятки тисяч людей покинули свої будинки і на деякий час прибули в Австрію, Німеччину та Угорщину в пошуках безпеки та захисту. Незважаючи на відомі акти жорстокості та варварства, конфлікт на Балканах у 90-і роки був обмеженим (як за часом, так і за територією), і після мирних переговорів більшість біженців повернулися додому.
Я чула так багато дурниць стосовно українських біженців…! Я хотіла б розвіяти деякі міфи про те, хто вони, якою мовою вони спілкуються, та який їхній загальний настрій. Це треба роз’яснити для того, щоб краще зрозуміти їх. Це в наших інтересах не тільки в короткостроковій перспективі, але і просто неминуче в довгостроковій перспективі, враховуючи, що більшість цих людей мають намір залишитися в Європі — таким чином, Європа несе відповідальність за них, що, боюся, не зовсім відомо т.зв. корінним європейцям.
В якості відправної точки слід взяти до уваги, що більшість людей покинули Україну, щоб уникнути агресії і репресій, сексуального насильства або просто не замерзати. Деякі з них хотіли уникнути призову на військову службу. Що стосується віку біженців, то в Європу прибули в основному дорослі жінки та їхні неповнолітні діти, але, звичайно, чимало біженців — чоловіки 30–40 років. Коли мова заходить про інтеграцію такої маси людей, велику увагу слід приділяти питанню потенційного успіху інтеграційного процесу. Оскільки найбільший сегмент біженців — це люди років 30–40, імовірно, що вони зможуть успішно інтегруватися.
На жаль, не надто багато з них володіють іноземними мовами. Що стосується мовних навичок українських біженців, то слід зазначити, як би не дивно це звучало, що переважна більшість цих людей вільно говорить тільки російською. Українська та англійська йдуть тільки після російської.
Крім мовних навичок українських біженців, що ще Європа повинна знати про них? Вони належать не тільки до т.зв. еліті, а до різних соціальних груп. Більшість з них не мають регулярного, стабільного доходу, тому їм слід надавати повний доступ до програм соціальної підтримки, а також до різної допомоги, що надається різними НУО, не кажучи про те, що проблеми фізичного та психічного здоров’я біженців також потребують вирішення. Все це є величезне навантаження на національні бюджети.
Не хочу все спрощувати, але я не впевнена, що більшість європейців усвідомлюють, з якими наслідками європейським державам незабаром доведеться зіткнутися. Я маю на увазі дві вищеназвані основні проблеми, а саме економічні та моральні наслідки (іншим словом — відповідальність).
Давайте відкладемо в сторону величезну суму грошей, якою ЄС підтримує Україну, включаючи мільярди євро на забезпечення адміністративного функціонування держави у воєнний час, а також на реконструкцію України в майбутньому. Я також не хочу вдаватися в подробиці щодо гігантських фінансових витрат на постачання зброї та програми гуманітарної допомоги, що надаються Європою. Те, що я маю на увазі — це на додаток до всіх згаданих витрат.
Що стосується національних бюджетів, то годування українських біженців навряд чи спричинить проблеми в Євросоюзі. Питання працевлаштування вже може бути проблематичним, більш того, поводження з українськими біженцями, які зазнали психологічної травми війни — це те певне питання, яке може викликати подальші серйозні проблеми в європейських суспільствах. Ті, хто втік з України, ніколи в житті не забудуть свій воєнний досвід.
Це означає, що вони відчувають, і без професійної допомоги і продовжують відчувати наслідки травми, що може створити токсичну атмосферу в щасливих європейських суспільствах. Збіднілі та травмовані біженці і заможні та щасливі місцеві мешканці — на мою думку, це не дуже ідеальна комбінація. Слід також додати, що українські біженці напевно ніколи в житті не перестануть ненавидіти Росію і росіян, що може створити ще більшу напруженість в Європі. Як вже згадувалося, я не зовсім впевнена, що громадяни Європи обізнані про вищезазначені можливості та обов’язки. Однак, вони повинні бути добре поінформовані, і знати про все це, адже Європа — це наша спільна турбота, та все, що там відбувається, стосується нас особисто. Це — наше життя, наше суспільство, наші витрати. Ми всі несемо відповідальність за майбутнє Європи.
Leave a Reply