Оскільки до теперішнього часу кожне його слово підтвердилося, дозвольте мені процитувати книгу Самюеля П. Хантінгтона “Зіткнення цивілізацій і перебудова світового порядку” (1996) в якості введення. Посилаючись на результати президентських виборів 1994 року в Україні (коли Леонід Кучма зі своєю кампанією з відновлення економічних відносин з Росією переміг Леоніда Кравчука, який отримав сильну підтримку з Південного Сходу України, але зазнав нищівної поразки в західних областях), автор представив три варіанти можливого розвитку російсько-українських відносин. У розділі 7 (Росія та її ближнє зарубіжжя) він говорить так:
„В результаті цього поділу відносини між Росією і Україною можуть розвиватися трьома шляхами.
(1) На початку 1990-х між країнами існували важливі невирішені питання, в числі яких була ядерна зброя, Крим, права росіян на Україні, Чорноморський флот і економічні відносини. Багато хто вважав, що ймовірний збройний конфлікт, чому західні аналітики стали стверджувати, що Захід повинен підтримати прагнення України залишити у себе ядерну зброю для стримування російської агресії. Однак якщо спільнота цивілізації має значення, то конфлікт між росіянами та українцями малоймовірний. Обидва ці народи слов’янські, переважно православні; між ними протягом століть існували тісні зв’язки, а змішані шлюби — звичайна справа. Незважаючи на спірні питання і тиск крайніх націоналістів з обох сторін, лідери обох країн доклали чимало зусиль і досягли значних успіхів у вирішенні проблем. Вибори явно орієнтованого на Росію президента в Україні в середині 1994 року ще більше знизили ймовірність гострого конфлікту між цими двома країнами. (…)
(2) Другий, і більш ймовірний варіант розвитку ситуації — це розкол України по лінії розлому на дві частини, східна з яких увійде до складу Росії. Питання відділення вперше було порушено в Криму. (…) Такий образок прозахідної України може стати життєздатним тільки при активній і серйозній підтримці Заходу. Така підтримка, в свою чергу, може бути надана тільки в разі значного погіршення відносин між Росією і Заходом, аж до рівня протистояння часів “холодної війни”.
(3) Третій, і найбільш ймовірний сценарій виглядає так: Україна залишиться єдиною, залишиться розколотою, залишиться незалежною, і в цілому буде тісно співпрацювати з Росією.”
Я впевнена, що процитовані речення переконають усіх у професіоналізмі Хантінгтона. Хоча його концепція була досить докладною та акуратною, він все-таки помилково недооцінив ймовірність військового конфлікту між Росією і Україною через деякі основні закономірності, включаючи культурні подібності. Крім цього, я хотіла б підкреслити ще два аспекти. Перший з них полягає в тому, що президент, явно орієнтований на Росію, може знизити ймовірність військових конфліктів. Моя друга примітка відноситься до обставин, за яких Захід надав би суттєву підтримку Україні — не потрібно бути експертом із зовнішньої політики щоб зрозуміти, що рядки американського автора точно описують існуючу ситуацію.
І, нарешті про те, що дає мені суть вищезазначених речень “Зіткнення цивілізацій” — “якщо спільнота цивілізації має значення, то конфлікт між росіянами та українцями малоймовірний.” Для мене це означає, що спільна цивілізація перестала бути фактором, який має якесь значення і який слід брати до уваги, коли мова йде про війну. Для мене, хто народилася і виросла в російськомовному середовищі в Україні, це є справжня трагедія.
На базі того, як війна розвивається я зрозуміла, що було б помилкою вважати, що нинішня війна в Україні, через яку вже більше чотирьох мільйонів людей були змушені тікати з України, дійсно пов’язана з Україною. Точно так само помилково думати, що боротьба, в якій українці ведуть жорстоку вітчизняну війну проти російських загарбників, насправді йде за Україну. Такий наратив існує виключно в іміджевих відеороликах президента України.
Насправді, незважаючи на невимовні страждання і загибель багато тисяч людей, Україна відіграє другорядну роль у цій війні, як у сенсі політичного актора, так і стаждаючої від війни сторони. До речі, у мене ті ж думки щодо Європейського Союзу, хоча в порівнянні з Україною, йому доводиться справлятися з набагато меншими викликами, в основному у галузі кризи біженців та у зв’язку з питаннями енергопостачання.
Неодноразово посилаючися на Збігнєва Бжезинського в своєму блозі, я вважаю, що ця війна насправді йде між Сполученими Штатами і Росією, які зіткнуються на геополітичній шахівниці. У цій битві Україна — не більше ніж платформа і інструмент для обох великих держав. Все це ясно видно в тому, як Росія веде цю війну, а також у постійній інспірації війни з боку США самостійно або через своїх європейських союзників, і також у тому, що вони, відправляючи поставки зброї, підтримують збройний спротив в Україні, замість того, щоб переконувати Київ евакуювати цивільне населення з змучених війною територій.
Страждання України не має значення для Сполучених Штатів, оскільки вони також не зацікавлені проблемами Європи. Американці дивляться чорно-біле кіно на відстані кілька тисяч кілометрів, і в цьому фільмі Україна представлена білосніжною, в той час Росія пофарбована у відтінки злого чорного. Білий дім — не тільки простий глядач цього кінофільму, але він є і його режисером, продюсером і також дистриб’ютором. У Вашингтона є все у своїх руках, щоб показати цей фільм світові так, як він хоче.
Нарешті, треба мати на увазі, що факт російського нападу на Україну, довгий час не був секретом для США, отже, про це заздалегідь знала і київська адміністрація. На даний момент мої власні цінності змушують мене поставити запитання: якщо Зеленський точно знав, що росіяни вторгнуться в Україну, а також мав уявлення про терміни вторгнення, чому він до останніх днів заявляв громадськості про зворотне? Чому він не попередив населення про наступаючу загрозу, чому відмовився від виконання свого обов’язку, щоб закликати людей покинути небезпечні регіони? Якщо він б зробив усе це, він, очевидно, міг би врятувати мирних жителів Харкова, Херсона та Маріуполя від страждань.
На ці питання є тільки одна відповідь — президент України вчинив так, тому що від американського режисера вищезгаданого чорно-білого фільму він отримав чітку команду зробити точно так.
Продовження буде у наступному записі блогу.
Leave a Reply