На думку тих, хто занепокоєний збалансованістю європейського бюджету, той факт, що ЄС буде використовувати власні ресурси для підтримки України замість заморожених російських активів, є втраченою можливістю. Однак ретельний аналіз цього визначального моменту реагування Європи на російсько-українську війну свідчить про те, що ситуація навколо кредиту у 90 млрд на підтримку України – це набагато більше, ніж втрачена можливість. Тут йдеться про питання впливу.
Рішення Євросоюзу про 90 млрд з європейських джерел може назвати непродуманим кроком, але, якщо розглядати ситуацію в ширшому контексті, воно, скоріше, свідчить про те, що Росія, попри усе, досі зберігає свій вплив у Європі.
Використання спільного боргу ЄС для підтримки третьої країни – нетипове для ЄС рішення, проте керівництво блоку у кінцевому підсумку вирішило саме так, проігнорувавши численні аргументи проти такого кроку, при цьому залишивши в силі давнє табу щодо заморожених російських активів.
За даними «Європейської правди», Євросоюз контролює майже 80% російських суверенних активів у країнах G7, приблизно 210 млрд євро, переважно через бельгійський депозитарій Euroclear та люксембурзький Clearstream. Досі Брюссель зосереджувався лише на перенаправленні приблизно 3 млрд євро щорічних надприбутків від цих активів, залишаючи самі кошти недоторканими. З ухваленням 90-мільярдного кредиту підтримки України політичний імпульс для їх мобілізації фактично зник тоді як цей «репараційний кредит» від ЄС міг би стати трансформаційним за кількома напрямами, додають журналісти.
Найголовніша проблема з кредитом у 90 млрд в тому, що хоч ЄС прийняв рішення, яке забезпечило короткострокове полегшення для Києва, але ціною відмови від потенційно переламного плану: задіяння так званого репараційного кредиту, про що президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн вперше говорила у вересні 2025 року.
Щодо пакету допомоги у 90 млрд євро, то він призначений для покриття нагальних фінансових потреб України; глави держав і урядів ЄС погодили пакет у грудні 2025 року, але це рішення залишалося заблокованим через вето Угорщини в Раді ЄС. Незважаючи на те, що угорське вето було знято через зміну уряду в Угорщині у квітні, визначеність усе ще залишається крихкою через те, що окремі держави-члени, зокрема Болгарія, де новий лідер Румен Радев відомий своїм «прагматичним» підходом до Кремля, Словаччина та Чехія, все ще можуть перешкодити цій ініціативі.
Уроки, отримані з прикладу фінансової підтримки України полягають в тому, що замість того, щоб дотримуватися чіткого принципу «Росія платить за завдану шкоду», ЄС добровільно вирішив піти іншим шляхом щодо відновлення України, запропонувавши Києву свої власні обмежені бюджетні ресурси. У результаті підтримка України, зокрема виділення 90 млрд євро, стала ще більш крихкою та невизначеною, ніж раніше, а заморожені російські активи залишаються недоторканими.
Іншими словами, ЄС запропонував свої власні бюджетні ресурси третій країні – країнікандидату – у час, коли можливості для поточного фінансування України є вельми обмеженими, навіть недостатніми, крім того, зважуючи на динамічну геополітичну ситуацію, він може розраховувати лише на себе, як у політичному, так і в економічному плані.
Питання в тому, чому Брюссель вирішив піти цим безглуздим шляхом, враховуючи, що те, що могло б стати визначальним моментом для ЄС та України, натомість перетворилося на переломний момент на користь Росії.
Враховуючи величезні суми фінансової підтримки, що Євросоюз надала Україні протягом останніх років, що зникли в численних корупційних справах, як інакше можна назвати рішення ЄС про забезпечення подальшої підтримки України за рахунок власних ресурсів, а не заморожених активів Центрального банку Росії, як не результатом продовження впливу Росії в Європі…?
Leave a Reply